Про команду

22 жовтня 1899 у барселонській газеті “Лос-Депортес” з’явилася замітка про створення футбольного клубу. Розмістив її швейцарець Ганс (Жоан) Ґампер – 21-річний бухгалтер. На оголошення відгукнулося 11 бажаючих: Вальтер Уайльд, Льюїс д’Оссо, Бартоломеу Террадас, Отто Кунцле, Отто Майер, Енрік Дукаль, Пере Кабот, Карлес Пуйоль, Хосеп Льобет, Джон і Вільям Парсонс. У той час у футбол на Піренеях грали в основному англійські шахтарі, які працювали на копальнях Уельви. Саме вони заснували перший в Іспанії футбольний клуб – “Рекреатіво”. Але повернемося до “Барси”. Через тиждень в спортзалі “гімнасія Соле” відбулися збори, підсумком яких і стало створення нового футбольного клубу. Назвали команду на англійський “Foot Ball Club Barcelona”, а не на іспанський манер (було б Barcelona Club de Futbol). Цікаво, що раніше непримиренні суперники каталонців “Реал Мадрид” і “Атлетик Більбао” також називалися в англійському стилі. До слова, раніше Ґампер на батьківщині вже організував футбольну команду з дивною назвою “Ексцельсіор”. Після він пограв в “Базелі” і “Цюріху”. Потім доля закинула його в Барселону, де на той час не було жодної футбольної команди. Що Ґампер, власне, і виправив …
День народження “відзначили” 8 грудня матчем проти міської англійської діаспори – програли 0:1. Грали каталонці вдесятьох – більше гравців набрати не зуміли, так як частина засновників зіграли за команду суперника. До того ж Ґампер став капітаном новонародженого клубу. Однак після різдвяних свят перемогли в матчі-реванші 2:1. У той час “синьо-гранатові” ділили домашню арену з ще одним клубом – “Катала” ( “каталонський”), який претендував на роль лідера в “новонародженому” каталонському футболі. А хто грає на стадіоні вирішувалося дуже просто – хто перший встав, того і капці! Першим трофеєм “Барси” став сувенір від Хосе Каналехас, президента Іспанської федерації гімнастики (!) З сусідами по стадіону “блаугранас” зіграли два матчі – в першому виграли 3:1, у другому 4:0 (двох гравців вигнали з поля за неспортивну поведінку). Переможені образилися і відмовили “Барсі” в соаренді екс-велодрому “Бонанова”.
Команда стала поневірятися по місту в пошуках нової арени. До речі, в той час “синьо-гранатові” дружили з “Іспанським футбольним суспільством” (пізніше – “Еспаньйол” – навіть проводили спільні вечері. Однак “побили горщики” в 1906 році, коли “Еспаньйол” саморозпустився, і більшість його гравців перейшло в “Х”, який контролював Асоціацію каталонських клубів, а рефері частенько свистіли на користь саме їх. у 1909 році “Еспаньйол” восхрес, об’єднався з “Х”, і успадкував ворожнечу з “Барсою”- як на полі, так і на трибунах.

Отже, клуб став одним з провідних не тільки Каталонії, а й Іспанії, успішно граючи і в Чемпіонаті Каталонії, і в іспанському Кубку Короля. У 1902 році команда виграла свій перший трофей – Кубок Макайя, і зіграла в першому фіналі Королівського Кубка. У 1908 році президентом клубу став один з його засновників і форвард Хоан (Жоан, Ганс) Ґампер. Клуб знаходився на межі краху: після перемоги в Чемпіонаті Каталонії 1905 року три роки поспіль нічого не виграно, а фінансове становище різко погіршилося. У період з 1899 по 1909 грали на: “Готель Касанова”, “Орта” і “Мунтанер”. Одне з головних досягнень Ґампера – набуття власного стадіону. 14 березня 1909 роки команда влаштувалася на стадіоні “Carrer Industria” (8 000 глядачів), потім перебралася на “Камп-де-Ліс-Кортс” ( “Les Corts”), спочатку 22 000 місць, пізніше – 60 000 місць. Тоді ж почалася кампанія по збільшенню кількості членів клубу, і до 1922 їх число перевищило 10 000. В епоху його президентства каталонці виграли 11 Чемпіонатів Каталонії, 6 Кубків Іспанії і 4 Кубка Піренеїв, це був перший “золотий вік” клубу.
Перший власний клубний стадіон являв собою невелику арену, оточену дерев’яними лавками. Роздягалень не було (переодягалися на сусідній віллі), замість душових – вода з глечика. Однак саме на цьому стадіоні зародилося прізвисько фанатів команди – “cules”. Середина 20-х років поклала початок політичних конфліктів, котрі протягом тривалого часу стрясали клуб. Після проведення 14 червня 1925 року роялистського маршу на честь Орфео Катала (Orfeo Catala) – реакції проти диктатури Прімо де Рівери, на півроку був закритий стадіон (потім термін скоротили до 3-х місяців), а Ґампера змусили піти з поста президента. 30 липня 1930 року в період депресії, викликаної особистими і грошовими негараздами, він покінчив життя самогубством.
Клуб вступив в період невдач і зіткнувся з кризою відразу на 3-х фронтах: фінансовому, соціальному (кількість членів клубу постійно знижувалася) і спортивному (хоча команда стабільно вигравала першості Каталонії, але міжнародних успіхів крім перемоги 1937 року в Середземноморській Лізі, не було). 6 серпня 1936 року франкістами був заарештований і убитий президент клубу Хосеп Суньоль. Через рік команда провела турне по США і Мексиці, з якої не повернулося півкоманди. 16 березня 1938 року фашисти розбомбили соціальний клуб “Барси”. Кілька місяців по тому місто окупували франкісти, а клуб як фетиш “недисциплінованих” каталонських націоналістів, зіткнувся з серйозними проблемами і кількість його членів скоротилося до 3 486 осіб. Настали важкі часи.
Після закінчення Громадянської війни каталонські мову і прапор було заборонено (боротьба з сепаратизмом). Також заборонили використовувати неіспанські назви. У 1941 році назва клубу змінилася на “Club de Futbol Barcelona”, з такою назвою він проіснував 33 роки. З герба прибрали каталонський прапор. Під керівництвом Хосепа (Хосе) Самітьер в 1945 році вперше за 16 років “Барса” виграла першість країни. У 1948-1949 роках команда двічі була першою в чемпіонаті, а в 1949 році до того ж ще завоювала Латинський кубок. Під час перебування тренером Фердинанда (Фернандо) Даучік, з великим Ладіслао Кубалу – одним з кращих гравців світу, в 1952 був встановлений своєрідний рекорд: перемога в чемпіонаті і кубку країни (тоді він називався Copa del Generalisimo), Латинському Кубку, Суперкубку Іспанії (Кубок Єви Дуарте) і Кубок Мартіні Россі. У 1953 році оформили дубль, здобувши перемогу в чемпіонаті і кубку Іспанії. У 1957 році побудували новий стадіон “Камп Ноу”.

Перемоги супроводжували і при новому тренері Еленіо Еррера: національний дубль в 1959 році (чемпіонат і кубок), в 1960 році – другий Кубок ярмарок і перемога в національній першості. У 1961 році “Барса” стала першим клубом, що урвав в Кубку Європейських Чемпіонів монополію мадридського “Реала”. Перша назва “Football Club Barcelona” команді було повернуто в 1974 році. У сезоні 1973/74 лідером “Барси” стає перейшовший з “Аяксу” голландський форвард Йохан Кройф (Кройф). Улюбленцем фанів він став після відмови перейти в “Реал”, а також назвавши сина каталонським ім’ям Хорді (Жорді). У 1978 році президентом став Хосеп Льюїс Нуньєс. Він прагнув перетворити “Барсу” в провідний світовий клуб і повернути фінансову стабільність. У 1982 році в команду з “Бока Хуніорс” за 3 мільйони фунтів перейшов Марадона. У 1988 році головним тренером став Кройф. У клуб прийшли: Гвардіола, Бакеро, Бегирістайн, Гойкоечеа, Хаджі, Куман, Лаудруп, Ромаріо і Стоїчков, а команда на початку 90-х за аналогією з легендарної баскетбольної збірної США тих років отримала прізвисько “Dream Team”. Зіграний колектив брав всі пропоновані трофеї: чемпіонство, кубки, Суперкубки. Але все закінчується, і переможна серія “синьо-гранатових” завершилася в фіналі Ліги Чемпіонів сезону 1993/94 програшем “Мілану”. За час перебування біля керма Кройф встановив 2 клубних тренерських рекорди: за тривалістю перебування на посаді і за кількістю завойованих трофеїв. У 1996 році коуч пішов з команди, і його відхід став закінченням ери “Dream Team”.
На один сезон головним тренером став Боббі Робсон, а “Барса” створила “кубковий хет-трик”: Кубок Іспанії, Суперкубок Іспанії і Кубок володарів Кубків. З ПСВ перейшов Роналдо, сам сер запам’ятався фразою: “Каталонія – країна, а “Барселона” її армія”. Робсона змінив Луї ван Галь, в команду прийшли: Фігу, де Олівейра, Енріке Мартінес і Рівалдо. У 1999 році перемогою в національній першості клуб відзначив своє сторіччя, а Рівалдо був визнаний кращим футболістом Європи, ставши четвертим “гранатовим”, який отримав цей трофей.
Але виліт з Ліги на стадії 1/2 фіналу відправив у відставку президента і коуча. В “Реал” перейшов улюбленець уболівальників Фігу (пізніше фанати під час одного з Класіко на “Камп Ноу” кинули в нього поросячу голову). У 2000-2003 роках президентом був Жоан Гаспарт, при ньому команда нічого не добилася, а борги клубу досягли позначки в 70 мільйонів євро.
Гаспарта змінив Жоан Лапорта, а ван Галя – колишня зірка “Аякса” і “Мілана” Франк Райкаард. З ним “гранатові” стали відроджуватися. У команду прийшли: Роналдіньо, Деку, Ето’О, Мессі, Маркес, заблищали Пуйоль, Іньєста, Хаві і Вальдес. У сезоні 2003/04 команда отримала срібло, а в 2004/05 – перемогла в чемпіонаті і завоювала Суперкубок Іспанії, Роналдіньо став кращим футболістом року, а Ето’О в тому списку був на 3-му місці. Сезон 2005/06 багато хто вважає кращим в історії: золото чемпіонату, Суперкубок і перемога в Лізі чемпіонів. Райкаард став першим в історії тренером каталонців, двічі перемігши “Реал” в гостях. Наступний сезон став не таким успішним – після передсезонного турне по США через травми надовго вибули Мессі і Ето’О. По закінченні провального сезону 2007/2008 Райкаард був звільнений.
Влітку 2008-го року коучем став Хосеп Гвардіола, і відразу ж влаштував “велику чистку”. З команди пішли: Дзамбротта, Тюрам, Едмілсон, Деку, Ескерро, Роналдіньо. Прийшли: Алвеш, Піке, Кейта, Касерес, Енріке, Гліб. Тренер не бажав, щоб в команді залишався Ето’О, який не вміє тримати язика за зубами, проте камерунський нападник під час передсезонних зборів зумів довести Гвардіолі, що ще послужить клубу вірою і правдою. Також наставник, який до того тренував дубль “блаугранас”, що складається, в основному, з молодих футболістів, став вводити в основний склад двох вихованців “Барселони” – Серхіо Бускетса і Педро. Команда заграла в атакуючий, красивий футбол, що має на увазі знаходження на полі лише однієї команди – “Барселони”. Правда, дуже довго каталонці не могли перемогти в Прімері – лише в третьому турі, до матчу з “Спортінгом” з Хіхона була здобута перемога (6:1). У наступному турі, у зустрічі з “Бетісом” Самуель Ето’О забив 100 гол за клуб в офіційних матчах.
У сезоні 2008/2009 “синьо-гранатові” взяли всі трофеї – чемпіонство в Прімері, Кубок Короля, Суперкубок Іспанії, перемогли в Лізі чемпіонів, виграли Суперкубок УЄФА стали переможцем Клубного чемпіонату світу. Тобто, підопічні Гвардіоли зробили триплет, вигравши за один сезон Кубок Короля, Чемпіонат Іспанії і Лігу Чемпіонів, що не вдавалося ще жодному з іспанських клубів. Підсумковий результат – перемога у всіх шести турнірах, в яких брали участь. За всю “футбольну” історію “Барселона” стала першим клубом, який зміг досягти подібного результату (як би не останній …)

Влітку 2009 року замість переїхавшего в Манчестер Сіті “на правах вільного агента” Сільвіньо підписали лівого захисника Максвелла (“Інтер”). Потім поміняли Ето’О на Ібрагімовича (абсолютно даремно, оскільки Златан не замінив на полі Семі). Незрозуміло для чого у “Шахтаря” прикупили Чигринського. Команду покинули: Гудйонсен і Хоркера, в “Штуттгарт” в річну оренду віддали Гліба.
Однак в наступному сезоні “блаугранас”  пригальмували – чи то втомилися, чи то мотивацію втратили. А може гравці вже готувалися до Чемпіонату світу? Як би там не було, “Барса” знову стала чемпіоном Іспанії і власникам Суперкубка, Кубок країни дістався “Севільї”. В Лізі чемпіонів осічка – виліт в півфіналі від “Інтера”. У клубі змінився президент, і, як результат, нова трансферна політика. Придбання: Давид Вілья, Хав’єр Маскерано, Адріано. Пішли: Чигринський, Енріке, Рафаель Маркес, Касерес, Яя Туре, Віктор Санчес, Кейррісон, Тьєррі Анрі, в річну оренду “Мілану” відданий Ібрагімович, який раз у раз лаявся з Хосепом Гвардіолою.
У сезоні 2010/11 “Барселоні” вдалося повернутися на лідируючі позиції не тільки в іспанському чемпіонаті, а й у світі. Каталонський клуб втретє поспіль став чемпіоном Іспанії, а також виграв у фіналі Ліги чемпіонів, перемігши у вирішальному матчі “Манчестер Юнайтед”. У серпні була здобута перемога над “Порту” в грі за Суперкубок УЄФА.
Наступний сезон вийшов для “Барселони” переломним. І справа навіть не в тому, що каталонці віддали звання кращої команди Іспанії “Реалу”. Просто в 2012-му команду покинув Хосеп Гвардіола. Разом з ним “Барселона” по праву стала найсильнішою командою світу, вигравши, в результаті, чотирнадцять трофеїв за чотири сезони, що стало рекордним показником. Більш того, Гвардіола став найуспішнішим тренером клубу.
Замість Гвардіоли біля керма “Барселони” став його помічник Тіто Віланова. Йому вдалося повернути “Барселоні” перемогу в чемпіонаті Іспанії, але, на жаль, Віланова був змушений покинути тренерський піст через проблеми зі здоров’ям. А в квітні 2014-го року Віланова помер від раку …
Сезон 2013/14 “Барселону” тренував Херардо Мартіно, і його робота з командою була визнана невдалою: каталонці стали другими в Прімері, а також поступилися в фіналі Кубка Іспанії. Замість Мартіно біля керма “Барселони” став колишній гравець “синьо-гранатових” Луїс Енріке. Команду покинули Віктор Вальдес, Хосе Пінто, Ойєр Оласабаль, Сеск Фабрегас, Джонатан дос Сантос, Алексіс Санчес, Ісаак Куенка, Боян Кркіч. В оренду були віддані Ібрагім Афеллай, Олександр Сонг, Крістіан Тельо, Жерар Деулофеу, так само кар’єру гравця завершив капітан клубу Карлес Пуйоль. Замість них «Барселона» придбала Марка-Андре тер Штегена, Клаудіо Браво, Жеремі Матьє, Дугласа, Томаса Вермален, Івана Ракитича і Луїса Суареса. Крім того, з «Барселони Б» в основну команду були переведені Мунір Ель-Хаддад і Сандро Рамірес.
25 жовтня «Барселона» в гостях поступилася «Реал Мадриду» з рахунком 3:1. У цьому матчі закінчилося суха серія новачка «Барси» – Клаудіо Браво, який не пропускав протягом 776 хвилин.
11 січня 2015 року «каталонці» переграли на своєму полі чинного чемпіона – мадридський «Атлетіко» (3:1), голами відзначилися Неймар, Лео Мессі і Луїс Суарес. 17 травня «Барселона» на стадіоні «Вісенте Кальдерон» переграла мадридський «Атлетіко» (єдиний м’яч на рахунку Мессі) і стала 23-разовим чемпіоном Іспанії.
У Лізі чемпіонів «Барселона» посіла перше місце в своїй групі (двічі були обіграні кіпрський «АПОЕЛ» (1:0 і 4:0) і амстердамський «Аякс» (3:1 і 2:0), поразка і перемога в двоx матчаx з «ПСЖ» (2:3 і 3:1)). В 1/8 проти «Манчестер Сіті» в першій гостьовій грі каталонці перемогли з рахунком 2:1 (дублем відзначився Луїс Суарес). У матчі-відповіді «Барселона» здобула мінімальну перемогу – 1:0 (Ракітіч) і пройшла далі. У чвертьфіналі «синьо-гранатові» знову зустрілися з «Парі Сен-Жермен». У обоx зустрічах «Барселона» перемогла 3:1 і 2:0. Три м’ячі забив Неймар, ще двічі відзначився Луїс Суарес. У півфіналі «Барселоні» грала з мюнхенської «Баварією» під керівництвом Хосепа Гвардіоли. У першому матчі на «Камп Ноу» «Барса» виграла 3:0, дублем відзначився Ліонель Мессі і один м’яч на рахунку Неймара. У матчі-відповіді «синьо-гранатові» поступилися «Баварії» – 2:3 (дубль зробив Неймар), проте за сумою двоx зустрічей вийшла в фінал турніру.
30 травня «Барселона» в 27 раз у своїй історії виграла Кубок Іспанії, перегравши у фінальній зустрічі баскський «Атлетик» з рахунком 3:1 (двічі відзначився Мессі, ще один м’яч забив Неймар) і стала першою командою з 1954 року, яка перемогла у всіх матчах Кубка Іспанії за один розіграш. Крім того, голи Мессі і Неймара, забиті в фіналі, дозволили нападникам клубу Мессі-Суаресу-Неймара з 120 голами стати найрезультативнішим тріо в історії іспанського футболу. Попередній рекорд результативності належав гравцям мадридського «Реала» Кріштіану Роналду, Гонсало Ігуаїну і Каріму Бензема, які в сезоні 2011/12 забили 118 голів.
6 червня клуб на Олімпійському стадіоні в Берліні “Барса” обіграла туринський «Ювентус» з рахунком 3:1 (голи Ракитича, Суареса і Неймара) і завоювала п’ятий у своїй історії Кубок європейських чемпіонів, отримавши право залишити його навічно. Цей фінал став останнім матчем за клуб одного з ветеранів іспанців Хаві, після якого він продовжив кар’єру в клубі з Катару «Аль-Садд». За результатами цього розіграшу турніру Ліонель Мессі нарівні з Крішітану Роналду став найкращим бомбардиром за всю історію Кубка європейських чемпіонів / Ліги чемпіонів. Завоювавши три головних титули цього сезону – “Барселона” стала першим клубом історій, який оформив «хет-трик» двічі.

У сезоні 2015/2016 команду залишили Хаві та Педро, який перейшов в «Челсі», також в оренду був відправлений Мартін Мантойа. Замість Барселона придбала півзахисника Арда Турана з «Атлетіко Мадрид» і захисника Алейша Відаля з Севільї. Так як на «Барселону» була накладена заборона на реєстрацію гравців, вони могли дебютувати лише в січні.
«Барселона» почала сезон з матчу за Суперкубок УЄФА проти «Севільї» (5:4), переможний і останній гол за «Барсу» забив Педро на 115 хвилині матчу. Пізніше в матчі за Суперкубок Іспанії «Барселона» поступилася «Атлетік» Більбао.
В 1/8 Ліги чемпіонів «Барселона» зустрічалася з лондонським «Арсеналом» – 2:0, 3:1. В 1/4 «Барселоні» поступилася «Атлетіко» Мадрид 2:1, 0:2.
14 травня, в останньому турі, «Барселона», обігравши «Гранаду» 3:0, стала чемпіоном Іспанії в 24-й раз. Автором усіх трьох м’ячів став Луїс Суарес, який до того ж став кращим бомбардиром Ла Ліги і володарем Золотої бутси.
23 травня, в фіналі Кубка Короля, «Барселона» обіграла «Севілью» 2:0 і зробила золотий дубль.